Епілепсія - овіяна міфами хвороба, симптоми якої виглядають для непосвячених воістину жахливо. Однак при всій тяжкості та складності цього захворювання, епі-пацієнти здебільшого соціальні і часто мало чим відрізняються від здорових дітей. Сьогодні ставлення до хвороби та методологія його лікування кардинально змінилися. Сучасні методи лікування дозволяють взяти недугу під контроль та мінімізувати кількість нападів. Дитина, хвора на епілепсію, при якісно підібраній терапії може вчитися так само, як і всі діти. При цьому дитина може ходити в походи або відвідувати будь-які інші заходи разом із своїм класом.

Діагностують патологію найчастіше в ранньому віці — приблизно три чверті нападів уперше трапляються саме у дитинстві. Батьки, які зіткнулися з цією недугою, вже розуміють, що епілепсія у дітей — зовсім не вирок. Хворі страждають періодичними епізодами тимчасової втрати контролю за свідомістю та рухами. Як правило, епілепсія у дітей виникає внаслідок поганої спадковості, новоутворень головного мозку, перенесеної нейроінфекції чи травми голови. Початкові симптоми захворювання можуть виявлятись вже на першому році життя. У старшому віці клінічна картина стає більш вираженою. Перші ознаки епілепсії класичного типу у деяких пацієнтів з'являються ще перед нападом і супроводжуються аурою – нетиповими відчуттями на кшталт дивних звуків чи спалахів перед очима. Безпосередньо напад починається зі скорочення всіх м'язів і закидання голови. Шкіра стає синюшною, зіниці не реагують на світло. Далі йдуть судоми з можливим мимовільним сечовипусканням та дефекацією. Наприкінці нападу дитина найчастіше засинає, а після пробудження не пам'ятає про те, що з нею стався напад.

Найчастіше напади виникають раптово, без прив'язки до будь-яких зовнішніх чи внутрішніх чинників. Також спровокувати напади можуть сильні емоції, раптові звуки, мерехтіння екранів гаджетів, відблиски на воді чи снігу, напружена розумова діяльність, втома. Коли дитяча епілепсія відбувається вперше, багато батьків відчувають розгубленість і не розуміють, чим можна допомогти дитині. Напади, як правило, трапляються раптово, до них неможливо підготуватися, а на обмірковування правильних дій є лічені секунди.

Запускати епілепсію категорично не можна. Це може призвести до серйозних функціональних розладів: порушень мови, пам'яті, уповільнення розумового та фізичного розвитку.

Незважаючи на те, що епілепсія є серйозним хронічним захворюванням, вона піддається успішному лікуванню у 70% випадків. Медикаменти дозволяють впевнено контролювати перебіг захворювання у великої кількості пацієнтів. Спеціальна дієта, режим праці та відпочинку є лише доповненням до основної терапії. Основною метою прийому медикаментів є припинення нападів або значне скорочення їхньої частоти.

Лікування пацієнта з вперше виявленою епілепсією зазвичай починається з одного препарату, у деяких випадках відразу з кількох препаратів із різних груп. Враховуючи особливості ПЕП (Проти-Епілептичні препарати), доза повинна поступово збільшуватися до ефективної. Якщо лікування не дає результату, то фахівець здійснює зміну терапії. Початкова доза в таких випадках може бути далекою від тієї, яка в результаті дасть ефект.

Як правило, діти з епілепсією приймають медикаменти роками. Середня тривалість терапії – 2-5 років із закінчення нападів. Враховуючи вартість медикаментів і тривалість лікування, сім'я хворої на епілепсію дитини повинна мати достатні фінансові можливості. Лікування дітей з епілепсією в Україні є проблемою не лише через брак коштів, але й відсутність багатьох лікарських препаратів у вільному продажу. Лікування епілепсії дуже варіативно, і лікарі змушені призначати медикаменти, які можна купити тільки за кордоном України. Батьки змушені придбати такі медикаменти за спекулятивними цінами у сумнівних продавців.