Цевіль Дар’я, 11 років, м.Суми

Дівчинку назвали Дар’єю оскільки її народження було справжнім даром. Незважаючи на прогнози лікарів мама виносила і народила дівчинку, проте пологи були досить складними і дитинка народилась з ураженням центральної нервової системи та вадами серця. Слова медсестри «Ви ж розумієте, що ваша дитина ніколи не буде здоровою» закарбувалися в пам’яті матері. І ніякого пояснення від лікарів, що і як.

Але перший рік дитина розвивалася добре,вона була справжнім даром. Ніяких відставань в розвитку не було, ще до року вона почала говорити перші слова, але після вакцинації весела і активна дитина стала зовсім іншою… Мова в дитини зникла…Спочатку чекали 3х років, бо в нормі, якщо дитина заговорить до 3х років. Потім поставили діагноз затримка психомовного розвитку і почали лікувати ноотропами. Лікували довго і лише після 6-ти років дитина почала говорити окремі слова. Стимулювали ноотропами далі і це повлекло прояв епілепсії, яка почала проявлятися в вигляді абсансів, проявом яких є короткочасне «завмирання» або пильне вдивляння у простір.

Місцеві неврологи впритул не бачили епілепсії і лише коли у дитини абсанси почати зашкалювати до сотні разів в день був нарешті поставлений діагноз абсансна епілепсія. Почалося таке необхідне лікування протисудомними препаратами. Але це нажаль не принесло користі, тому дитині був призначений протисудомний препарат з діючою речовиною етосукмимід.

До війни мама дівчинки, яка її виховує самостійно, купляла для своєї єдиної дитини такі необхідні ліки, але війна внесла свої корективи і сім’я отримала новий статус – малозабезпеченої, через що самостійно купляти такі важливі для дівчинки ліки стало для матері неможливим. Але хвороба не бере паузу через непередбачені обставини і тому ліки потрібно приймати постійно і головне - вони допомагають! Абсанси були заблоковані, мовлення і пам’ять у дівчинки покращилось, життя почалось… Зупинятись дитині на цьому шляху не можна!