Левків Вероніка , 10 років, м.Львів

Десятирічна Вероніка – дуже добра та талановита дівчинка. З дитинства вона дуже комунікабельна, творча та весела. У садочку вона намагалася в усьому бути першою, і їй це добре вдавалося. На всіх святах у садочку їй призначали головні ролі, де можна було добре себе проявити. Навіть вихователі бачили у ній той запал та наполегливість вчитися нового. З дошкільного віку її зацікавила секція карате, де в неї були хороші результати. Пішовши в школу, вона ще з більшим задоволенням намагалася довідатись та пізнати щось нове.

Та на початку другого шкільного року Вероніка стала млявою, блідою та почала пити багато рідини, що дуже насторожило її батьків. Звернувшись до лікаря на консультацію та після здачі всіх необхідних аналізів, вони почули невтішний діагноз – "діабет 1 типу". Що робити та як діяти далі було незрозуміло… Але вже з перших днів на той час семирічна Вероніка навчилася самостійно робити інʼєкції інсуліну. Вона дуже відповідально поставилася до всіх рекомендацій лікарів та завжди намагається контролювати рівень цукру в крові. Щодня у Вероніки має бути збалансоване харчування, достатня кількість фізичного навантаження та сну – це дуже важливо при діабеті, аби не було "стрибків цукру".

Ось уже два роки всі сніданки, обіди та вечері дівчинки проходять під тотальним контролем та з інʼєкціями інсуліну, які потрібно робити 4 рази на день. Щоб тримати рівень цукру в крові в межах норми, дуже важливу роль відіграють сенсори для вимірювання рівня цукру в крові. Без них дитині надзвичайно важко це зробити, адже вимірювання глюкометрами потребує багаторазових додаткових проколів дитячих пальчиків. Та, на жаль, сенсори вартують чималих коштів. Батьки Вероніки не в змозі забезпечити її сенсорами та сподіваються на допомогу.